Інтертекстуальність — це ширший термін, який конкретно стосується зв’язку між двома текстами. Тож замість того, щоб «викидати ім’я» твору чи персонажа, як це робить алюзія, інтертекстуальний твір взаємодіє з іншим текстом у розширений спосіб.
Ось деякі поширені приклади алюзій: Для моєї собаки наш сусідський парк — це Едемський сад. (натякає на християнську Біблію) Я Джульєтта для вашого Ромео.
Прикладами інтертекстуальності є роман Мері Шеллі «Франкенштейн»; або «Сучасний Прометей» (який посилається на грецький міф про Прометея), роман Джеймса Джойса «Улісс» (який є фрагментом грецької епічної поеми «Одіссея») та анімаційний пародійний серіал «Південний парк» (який безпосередньо демонструє …
Інтертекстуальність — це включення різних текстів у твір, але адаптація — це переробка оригінального тексту. Різниця між ними полягає в тому, що адаптація бере сюжет книги та використовує тих самих героїв та ідеї для створення фільму чи фільму.
Натякати на щось означає робити непряме посилання; алюзія може бути або «актом непрямого посилання на щось», або «непрямим або непрямим посиланням». У цьому останньому значенні воно вживається особливо з посиланням на щось у літературі.
Ми часто використовуємо різні приклади інтертекстуальності у звичайній мові, як-от алюзії на кшталт наступного: Він брехав так явно, що ледь не було видно, як у нього росте ніс. Він запрошує її на випускний. Це як щаслива версія Ромео і Джульєтти. Його усмішка для мене як криптоніт.